06.01.2015 17:12

"Новий Маріуполь" вітає маріупольців із Різдвом Христовим

Добрий вечір тобі, пане господарю!

ХРИСТОС НАРОДИВСЯ!
Дорогі маріупольці! Від імені Координаційного центру патріотичних сил "Новий Маріуполь" маю честь у Святвечір привітати Вас із прийдешнім святом - Різдвом Христовим! Нині наше місто і наша країна опинилися у ситуації, коли не до святкування. 

Проте, як Різдво Христове віщує нам народження нового світу, так і наша з вами боротьба дозволила відстояти Маріуполь і дала надію на порятунок всієї України. Народилась нова спільнота — спільнота вільних і відважних людей.
Тому нехай цей Святвечір буде справді добрим!

Застеляйте столи, та все килимами.

Коли навесні до нас прийшли перші воєнні підрозділи, ми ще не знали, не хотіли вірити, що страшне слово ВІЙНА стане такою близькою реальністю. 

Але сьогодні вже абсолютно точно зрозуміло, що звичайні містяни - патріоти України, які переступили через страх і байдужість, які об’єднали зусилля для моральної та матеріально-технічної підтримки українській армії, які саме через волонтерство, через автопробіги, поширення української символіки, розповсюдження листівок, патріотичні акції, силовий спротив терористам, створення волонтерських організацій та громадських формувань зробили так, щоб на нашій землі не повторився “кримський сценарій”. Чи донецько-луганський. Все мало значення!

Ми бачили як нашу українську армію деморалізували у Слов'янську, Донецьку, Горлівці апологети “рускага міра” і тому не хотіли, щоб це повторилося і у нас. Тоді ми з вами зібрали свої нехитрі пожитки та накрили перші "столи" для наших захисників - спочатку це були сигарети з консервацією, предмети гігієни, форма, згодом — рації і біноклі, ліки для ранених, бронежилети і тепловізори... Я безмежно вдячна тим своїм друзям, які принесли перші кошти для допомоги військовим. Завдяки Вашій довірі ми змогли вистояти! 

Для нас сьогодні майже не має неможливого: будуєм лінію оборони, забезпечуємо армію, опікуємось раненими, комунікуємо із собі подібними активними громадянами по всій Україні та вчимось контролювати і впливати  на прийняття рішень  міською, обласною і загальнодержавною владою. Ми — як підлітки—акселерати. Ми екстерном здаємо іспити за всі пропущені роки. Ми маємо наполегливо вчитись. Під час бою. Без перерви і відпочинку. Іншого шансу не буде. Зараз, або ніколи!

Кладіть паляниці з ярої пшениці.

Ми розгубились тоді в березні. Бо не вміли бути згуртованими. Бо соромились виявляти вголос свої почуття до Батьківщини. Бо думали, що тільки ми її любимо. А інші — за “Путин-приди!”. 

Так. Нам було страшно. В цьому не соромно зізнатись. Бо перед лицем загрози ми здолали страх і обрали “вийти із тіні”. Бо краще спробувати поборотись і використати хоч найменший шанс для перемоги, ніж здатись на милість ворога. Бо як би тоді жити? І навіщо?

Але з кожним днем нас ставало все більше і більше. Ви, наші дорогі земляки, повірили нам, що варто боротись за Батьківщину. І стали з нами пліч-о-пліч. Хтось проводив у штабі цілі дні, хтось приходив ненадовго. Хтось вивозив ранених бійців з поля бою чи з оточення в Іловайську. Або омивав їх рани в госпіталі. Хтось клав у скриньки тисячі гривень, хтось віддавав своє останнє. Хтось плете маскувальні кікімори і сітки. Хтось дбає про знедолених на окупованій теритрії. Багато хто - про діток-сиріт, про хворих “відказничків”...  Чи підозрювали ми з вами, що можемо бути такими чуйними і відчайдушними? Що можемо не лише вимагати для себе вигод від влади-держави-начальства, а віддавати все, що маємо і навіть більше? Дай Боже не розпорошити цей новий і найцінніший досвід — бути самостійними та відповідальними! Це — тільки початок шляху! 

І спільними зусиллями нам вдалося зробити так, що наші воєнні тепер завжди забезпечені “хлібом та сіллю”, теплим одягом і військовим спорядженням, а дітки, позбавлені батьківського піклування — продуктами харчування, медикаментами і предметами гігієни. Незважаючи на інтенсивність бойових дій, погоду чи інші негаразди.  Бо ще одне ключове наше гасло: Ми маємо боротись за людей! За наших людей. За таких, якими вони є. Аби стали кращими. Аби повірили, що потрібні своїй державі. Що вони і є держава Україна. Бо не лише їхня вина в тому, що стали “покрутами”. Це й ми з вами були байдужими і не зупинили зраду в своїй державі. Ми й досі не зупинили ґвалтування  нашої Вітчизни. І не має значення, як виглядає ворог і під чиїми він прапорами. Це наша з вами спільна відповідальність!

Бо прийдуть до тебе три празники в гості.

Ми вистояли у серпні, коли ворог пішов в активний наступ і прагнув взяти Маріуполь з наскоку, як йому це вдалося провернути з Донецьком, Луганськом та Новоазовськом. Ми вистояли восени, коли, скуті перемир'ям, тривалий час наші захисники не могли відповідати на атаки терористів. Ми продовжуємо стояти і взимку, попри крижаний вітер та мряку під ногами. І це - головна наша заслуга у році, що минув, яка дасть нам можливість щиро і з розмахом святкувати у новому році. Пам’ятаймо гасло, з яким обороняли Маріуполь: місто, яке обороняється, ворог не займе!

Давайте не забувати, що ми завдячуємо нашим прийдешнім цьогорічним святам героям Майдану, воїнам-захисникам Маріуполя і... нам — новій і відповідальній Громаді міста Марії. 

А що перший празник – то Різдво Христове.

Нас не вважали за людей - а ми здійснили Революцію Гідності. Нас хотіли розділити - а ми об'єдналися. Нас хотіли знищити - а ми почали боротися. Весь минулий рік ми були зайняті тим, що винищували в'їдливу радянську спадщину. Перш за все, у своїх головах. І перше, що нам можна буде відсвяткувати у 2015 - Різдво якісно нового українського народу.

А що другий празник – Василя Святого.

"Заради кого хочеш жити, за тих і померти не бійся". Навряд чи ці слова Святого Василя надихали Павла Чубинського на написання його найвідомішого твору, але вони безперечно дуже добре переливаються із рядками "Душу й тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми браття козацького роду". Наш гімн вперше за роки незалежності набув сакрально-буквального значення, перетворившись на Гімн. І це теж варто святкувати. Ще рік тому  в нашому легендарному місті гасло “Слава Україні!” супроводжувалось спогадами можновадців  про те, що їхніх дєдов підступні бандєровци “стріляли в спину”. А сьогодні маріупольці так щиро співають Гімн багатотисячним многоголоссям, і так дружно відповідають “Героям слава!”, що не має сумнівів в тому, що вже точно ніколи не стоятимуть осторонь несправедливості, корупції, казнокрадства, точно зможуть об’єднатись і збудувати гідне місто для гідних людей. Бо “Слава Україні!” - це слава землі, на якій кожен з нас живе. І в цьому в принципі не може бути нічого поганого.

Пишаюсь Вами, люди! Саме через вашу відвагу ніхто із нас не має права відступити. Саме через нашу з вами позицію бійці готові захищати це місто як від зовнішнього окупанта, так і від внутрішніх зрадників.

А що третій празник – Святе Водохреща.

Водохреща, яке минулого року перетворилося на Вогнехреща, прискорило темпи української революції. Ми пройшли крізь вогонь, пройшли крізь воду. І навіть мідні труби довелося подолати, коли Маріуполь опинився на перших шпальтах світових видань. Далі немає нездоланних випробувань. Далі - тільки перемога! Не впадаймо у відчай! Разом — зможемо!

В “Новому Маруполі” ми з самого початку тримались за гасло: БУДЕ ТАК, ЯК ЗРОБИМО МИ! І це дійсно так. Адже все, що вдалось — всупереч волі “сильних” світу цього. Всупереч досвіду Луганська і Донецька. Ми змогли те, чого не змогли зробити інші. Кажуть, поразка — сирота. А в успіху — багато батьків. Та не майте сумніву, вільні і сміливі люди Маріуполя: ця перемога — наша з вами! Бо якщо правда, що наше місто врятували заводи-олігархи-влада, то чому їм не вдалось це зробити в інших містах? В Донецьку, наприклад?  

Хай святкує з нами вся наша родина.

І цю перемогу ми святкуватимемо разом. Нехай повертаються додому живими наші захисники. Нехай більше не страждають мирні мешканці у фронтовій зоні. Нехай отямляться жителі тимчасово окупованих територій. Нехай усі зберуться, кожен зі своєю сім'єю, згадають війну, як лихий сон, і повернуться до звичного життя. А і в ньому теж за цей час накопичилось стільки проблем, що занудьгувати ні в кого не вийде.

Сидячи за святковими столами в своїх теплих домівках, не забудьте помолитись Господові за тих бійців, які охороняють наш спокій. Наш, “недонецький сценарій”. І за їхні сім’ї, що святкуватимусь ці дні без батьків, синів, братів, коханих. 

Вся наша родина, славна Україна.

Зовсім скоро настане той день, коли всі українці - від Чернігова до Севастополя, від Сяну до Дону - сядуть за стіл, спом'януть усіх полеглих на цій війні та скромно відсвяткують День Нашої Перемоги. Нам буде важко, але ми знатимемо напевне: настав час радості.

Радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Маю честь від імені “Нового Маріуполя” привітати найкраще місто і славних людей, Марія Подибайло.
Дивись також інші новини з розділу Новини Новий Маріуполь
04.08.2017 16:02 Волонтери взяли участь у "Програмі національних обмінів"
20.07.2017 20:10 "Медицина для людей?"
12.05.2017 21:48 Беремо участь у "Програми національних обмінів"
07.08.2015 12:39 Подяка волонтерам
05.01.2015 20:29 Продукти для дітей Донецька
05.01.2015 16:32 Урок християнської етики для дітей "Центру опіки"
05.01.2015 10:22 Книжки для дітей
Количество комментариев 0

Для добавления комментария пожалуйста авторизируйтесь или зарегистрируйтесь.

Допоможи відстояти маріуполь!
Приват Банк:
5168 7572 5409 3125 - Марія

Благодійна допомога від підприємств:
Рахунок № 26004054010711
ЄДРПОУ 39347350
МФО 335429

Банк Приват 
Громадська організація
"Координаційний центр
патріотичних сил
"Новий Маріуполь".

E-mail редакції: info@newmariupol.org

© 2014 "Новий Мариуполь"
Передрук матеріалів дозволяється тільки при проставленні гіперпосилання на newmariupol.org.
Email редакції: info@newmariupol.org
Контакти
Сайт створений і підтримується Народна Рада новости